Декілька десятиліть поспіль люди були впевнені, що депресію викликає хімічний дисбаланс у мозку.
Теорія про те, що рівень серотоніну в мозкупов'язаний з депресією, яка вперше з'явилася в 1960-х роках. У 1990-х вона стала досить популярною за рахунок того, що фармацевтичним компаніям потрібно було просувати продаж антидепресантів. селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, або СІЗЗС. Підтримано це було й Американською психіатричною асоціацією.
Подібні антидепресанти діють таким чином, що тимчасово підвищують доступність серотоніну у мозку. Але це зовсім не означає, що депресія виникає через нестачу серотоніну.
У клінічних випробуваннях ефект від прийомуантидепресантів ще мало відрізняється від ефекту при прийомі плацебо. Також, схоже, антидепресанти переважно не лікують депресії, а притуплюють емоції.
У ході одного дослідження, пов'язаного звивченням різниці між рівнем серотоніну та продуктів його розпаду у людей з депресією і без неї, з'ясувалося, що насправді відмінностей між цими випробуваними немає взагалі.
Інше дослідження продемонструвало, що активність серотоніну у людей з депресією або така сама, як у здорових, або навіть вище.
При зниженні у добровольців рівня серотоніну штучним способом у багатьох людей депресія не виникла.
Зараз багато антидепресантів впливають самена серотонін також є антидепресанти, які впливають на рівень норадреналіну. При цьому вчені сходяться в тому, що все ж таки при депресії велику роль грає серотонін, а не норадреналін. Крім того, якщо антидепресанти справді просто притуплюють емоції або діють як плацебо, то неясно, шкоди чи користі вони більше завдають. Тому не можна сказати, що прийом антидепресантів повністю безпечний, робить висновок автор статті.
Матеріали новинного характеру не можна прирівнювати до призначення лікаря. Перед прийняттям рішення порадьтеся з фахівцем.