Вчені створили метод вимірювання тривалості життя хребетних на основі їх ДНК

Вимірювання максимальної тривалості життя диких тварин - досить складний процес, оскільки

вчені обмежені вивченням тих особин, якіїм трапляються. З одного боку, тривалість життя окремих особин може відрізнятись від середньої тривалості для виду, з іншого боку, за деякими тваринами — наприклад, за китами, досить важко стежити протягом тривалого часу.

Дослідники розробили метод визначеннятривалості життя хребетних на основі метилування ДНК. Це процес, в ході якого метильние групи додаються до молекули ДНК і змінюють активність цього сегмента, не впливаючи на послідовність нуклеїнової кислоти в ньому.

"Використовуючи відомі тривалість життя 252 різних видів хребетних, ми змогли точно передбачити тривалість життя за щільністю метилювання ДНК у 42 різних генах".

Бен Мейн, провідний автор дослідження

Дослідження показало, що тривалістьжиття шерстистих мамонтів становила максимум 60 років, в той час як максимальна тривалість життя гренландського кита становить колосальні 268 років. Це на 57 років більше, ніж вважалося раніше.

Раніше біологи з Стенфордського університетувперше в історії зафіксували частоту серцевих скорочень у синього кита в дикій природі. Результати дозволили визначити, як працює серцево-судинна система ссавця, яке на тривалий час виявляється під водою без доступу до кисню.