Астрономи спостерігали за NGC 6302, більш відомою як туманність Метелик, яка знаходиться приблизно в 4 000
На новому зображенні зірка «ховається» в точці,де «зустрічаються» два крила. Раніше вона була активною і яскравою, а зараз гасне як крихітний білий карлик, що зхлопнувся. Самі «крила» - це залишки зовнішніх шарів газу цієї зірки, які викинуло в Космос тисячі років тому, коли в неї закінчилося ядерне паливо для спалювання, і вона загинула. За даними НАСА, сьогодні розмір цих крил становить 3 світлові роки.
Кольорове зображення NGC 6302, туманності Метелик,створено на основі чорно-білих знімків, зроблених космічним телескопом Хаббл у 2019 та 2020 роках. В областях фіолетового кольору сильні зоряні вітри активно змінюють форму крил туманності за останні 900 років.
Зображення надано: Bruce Balick/University of Washington/Joel Kastner/Paula Baez Moraga/Rochester Institute of Technology/Space Telescope Science Institute
Понад століття астрономи намагалися зрозуміти, чомуТуманність Метелик набув такої чіткої форми комахи, в той час як більшість інших об'єктів такого типу розширюються в космос більш акуратними круглими візерунками. Нові уповільнені зображення туманності, представлені 12 січня на 241 зборах Американського астрономічного товариства в Сіетлі, підказують, в чому справа.
Порівнюючи два зображення крил метелика,зроблені космічним телескопом «Хаббл» у 2009 та 2020 роках, дослідники виявили дивні процеси, які керують зростанням туманності. Вчені виявили сліди півдюжини «струменів» інтенсивного вітру, які виходять із центральної зірки туманності, які, мабуть, хаотично перехрещувалися протягом тисяч років і виривалися з центральної зірки 2300 і 900 років тому.
Структурні зміни в туманності Метелику період з 2009 по 2020 рік. Різні деталі перемістилися з чорних областей в білі протягом 11-річного інтервалу. Зображення показує напрочуд складні моделі зростання, викликані численними викидами невидимої центральної зірки туманності за останні два тисячоліття.
Зображення надано Ларсом Борхертом і Брюсом Баликом/Вашингтонський університет
За словами дослідників, вони штовхали матеріюдо країв туманності з незвичайно високою швидкістю до 800 км/с. Тим часом матерія, розташована ближче до центральної зірки, «повзла назовні» зі швидкістю в десять разів менше. У результаті, на крилах туманності утворювалися складні та асиметричні структури.
Читати далі:
Найсильніший спалах класу X стався на Сонці
Інженери вигадали, як утримувати дрони в повітрі «вічно»
Розкрито секрет довговічності римського бетону: він вміє відновлюватись